обкарнати
ОБКАРНА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех., розм., рідко. Те саме, що обкра́яти 1, 2.
Відростив [Тиміш] вусики і обкарнав їх так, що вони тільки ворушкою п’явочкою красуються під носом (Грим., Незакінч. роман, 1962, 141);
А щоб не міг він [ворон] більш літать, Взяли та крила обкарнали (Воскр., Цілком.., 1947, 105);
Буржуазія "хоче" обкарнати класову боротьбу, перекрутити і звузити її поняття, притупити її вістря (Ленін, 23, 1972, 228).
Словник української мови (СУМ-11)