обкладинка
ОБКЛА́ДИНКА, и, ж.
1. Покриття книжки або зошита з паперу, клейонки і т. ін.
Обкладинка нехай буде з такого паперу, як та, що на нашому виданні Гейне (Леся Українка);
Саклатвала подав мені маленький журнальчик у барвистій обкладинці (М. Трублаїні);
// Обгортка книги, зошита.
Кінчивши з листами, він обережно розгорнув зроблену з газети обкладинку (Яків Баш);
Вона ж [мати] йому подарувала книжку – “Кобзар” Шевченків, що сама .. оправила в обкладинку убогу (М. Рильський).
2. Невелика шкіряна, дерматинова, картонна і т. ін. папка, в яку вкладається документ.
Обкладинка для паспорта.
Словник української мови (СУМ-20)