обкладинка
ОБКЛА́ДИНКА, и, ж.
1. Покриття книжки або зошита з паперу, клейонки і т. ін.
Обкладинка нехай буде з такого паперу, як та, що на нашому виданні Гейне (Л. Укр., V, 1956, 79);
Саклатвала подав мені маленький журнальчик у барвистій обкладинці (Трубл., Глиб. шлях, 1948, 149);
// Паперова обгортка книги, зошита.
Кінчивши з листами, він обережно розгорнув зроблену з газети обкладинку (Баш, Вибр., 1948, 71).
2. Невелика шкіряна, дерматинова, картонна і т. ін. папка, в яку вкладається документ.
Обкладинка для паспорта.
Словник української мови (СУМ-11)