обкопувати
ОБКО́ПУВАТИ, ую, уєш, недок., ОБКОПА́ТИ, а́ю, а́єш, док., що і без дод.
1. Скопувати землю навколо чого-небудь.
Оленчук навчив офіцера, як обрізати кущі, як обкопувати (О. Гончар);
Обережно, мов на живій істоті, перев'язувала [Надія] рану своєї тополі .. Потім дбайливо обкопала дерево (Яків Баш).
2. Оточувати, обводити (ровом, насипом і т. ін.).
Кагати і траншеї обкопують рівчаками для стікання води (з наук. літ.);
Діждали весни, – город обкопала [Мотря], скопала, засадила (Панас Мирний).
Словник української мови (СУМ-20)