обкорований
ОБКОРО́ВАНИЙ, а, е, розм.
Дієпр. пас. до обкорува́ти.
Увечер .. з налигачем подався [Давид] до лісу, де лежить його вже обкороване дерево на хату (М. Стельмах);
// у знач. прикм.
Вони примостилися на обкорованих колодках у садку (Ю. Мушкетик).
Словник української мови (СУМ-20)