обкурений
ОБКУ́РЕНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. до обкури́ти.
Поколупаний циферблат, обкурений димом, Був схожий на рябе засмагле обличчя (Л. Первомайський);
Обкурений снігом .. поїзд повільно підійшов до перону роз'їзду (Іван Ле);
// у знач. прикм.
Із обкурених цегляних димарів у порцелянове небо підіймався дим (Григорій Тютюнник).
2. розм. Який перебуває у стані наркотичного сп'яніння внаслідок куріння наркотику.
Обкурений опіумом хлопець.
Словник української мови (СУМ-20)