обкутий
ОБКУ́ТИЙ, а, е.
Дієпр. пас. до обку́ти.
За якісь півгодини машталір зупинився коло старенької обкутої залізом брами (М. Олійник);
* Образно. Крізь хвищу вже видно .. вежу, жовтавим камінням обкуту (М. Бажан);
// обку́то, безос. пред.
– Та що ж із ними сталося? – А те, – відповів Хома, .. відсуваючись від металевої шини, якою було обкуто колесо, – .. що спалило їх [коси] на вугіллячко (Григорій Тютюнник).
Словник української мови (СУМ-20)