обкутий

ОБКУ́ТИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до обку́ти.

За якісь півгодини машталір зупинився коло старенької обкутої залізом брами (М. Ол., Леся, 1960, 164);

*Образно. Крізь хвищу вже видно Кремлівську стіну І вежу, жовтавим камінням обкуту (Бажан, Роки, 1957, 248);

// обку́то, безос. присудк. сл.

— Та що ж із ними сталося? — А те, — відповів Хома, .. відсуваючись від металевої шини, якою було обкуто колесо, — .. що спалило їх на вугіллячко (Тют., Вир, 1964, 85).

Значення в інших словниках

1. обкутий — обку́тий дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. обкутий — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до обкути. || обкуто, безос. присудк. сл.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. обкутий — ОБКУ́ТИЙ, а, е. Дієпр. пас. до обку́ти. За якісь півгодини машталір зупинився коло старенької обкутої залізом брами (М. Олійник); * Образно. Крізь хвищу вже видно .. вежу, жовтавим камінням обкуту (М. Бажан); // обку́то, безос. пред.  Словник української мови у 20 томах