облак

О́БЛАК, а, ч., заст., поет.

Те саме, що хма́ра.

Вилетів він трохи не під самі облаки (Сл. Б. Грінченка).

Значення в інших словниках

1. облак — моск. хмара  Словник чужослів Павло Штепа
2. облак — -а, ч., зах. Вікно.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. облак — Облак, -ка м. 1) = оболок 1. Угор. 2) = оболок 2. Вилетів він трохи не під самі облаки. Грин. II. 12 — 13. ум. облачок. Гол. III. 409. Сам сідаєт під облачок, меч сі кладе на столичок. Гол. I. 172.  Словник української мови Грінченка