облачок

ОБЛАЧО́К, чка́, ч., заст., поет.

Зменш.-пестл. до о́блак.

Сам сідаєт [сідає] під облачок, меч .. кладе на столичок (Сл. Б. Грінченка).

Значення в інших словниках

1. облачок — Облачок, -чка м. ум. отъ облак.  Словник української мови Грінченка