облесник
ОБЛЕ́СНИК, а, ч.
Той, хто улещує, облещує кого-небудь; особа, схильна до лестощів.
[Арбенін:] .. Ви, князь, облесник небезпечний. Я все збагнув і відгадав (М. Рильський (ред.), пер. з тв. М. Лермонтова);
// Підлабузник, підлесник.
Він [Суворов] знав, що потьомкінські облесники ще не раз докорятимуть йому втратами (С. Добровольський).
Словник української мови (СУМ-20)