облудливий
ОБЛУ́ДЛИВИЙ, а, е, рідко.
Те саме, що облу́дний.
Невже повік уділом буде твоїм Укрита злість, облудлива покірність Усякому..? (І. Франко);
Його я знаю добре З характеру, з лиця. Отруйні зуби кобри, Облудливі слівця! (Д. Павличко).
Словник української мови (СУМ-20)