облудливий
ОБЛУ́ДЛИВИЙ, а, е, рідко. Те саме, що облу́дний.
Невже повік уділом буде твоїм Укрита злість, облудлива покірність Усякому..? (Фр., XII, 1953, 481);
Його я знаю добре з характеру, з лиця. Отруйні зуби кобри, Облудливі слівця! (Павл., Бистрина, 1959, 131).
Словник української мови (СУМ-11)