облудний
ОБЛУ́ДНИЙ, а, е.
1. Сповнений, перейнятий облудою, брехнею; обманний, брехливий.
Буржуазна демократія.. являє собою урізану, наскрізь лицемірну і облудну демократію (Біогр. Леніна, 1955, 172);
Угодовці приходили до народу з облудними словами співчуття (Смолич, Мир.., 1958, 239);
// Нещирий, лицемірний.
[Громадка людей:] Пророчиці облудні нас бентежать!.. Порадь, як боронитись! (Л. Укр., II, 1951, 489);
Ви, облудні фарисеї, ви, раби, в котрих погас жар любові для ідеї, почуття для блага мас? (У. Кравч., Вибр., 1958, 88).
2. Який викликає хибне відчуття, уявлення, сприймання; примарний, ілюзорний.
Сни облудні розкрилися зорові, Промінь долі не довго сіяв; За найсвятіші боління та пориви Дикий натовп тебе осміяв… (Граб., І, 1959, 435);
То було облудне марево, сон у тяжкій неволі (Кучер, Чорноморці, 1956, 340);
// Хибний, помилковий.
Мабуть, не одному гостеві спадало на думку, як ця, повна чарівної приваби, молодичка пішла за підстаркуватого Суворого? Але її поводження розвіювало облудні припущення (Досв., Вибр., 1959, 254);
— Поговорімо за всіма правилами логіки, бо логіка є підвалина справжнього мислення і не може привести до облудних висновків (Тулуб, Людолови, І, 1957, 25).
3. Який під зовнішньою лагідністю, доброзичливістю приховує погані наміри; підступний.
Розбещений, картинний і облудний, він засліпить дівчину своїми вишуканими словами (Чаб., Стоїть явір.., 1959, 109);
// Який таїть у собі приховану небезпеку.
Хто звірився тобі, ласкавій і прозорій, Хто сподівається на щедрі й теплі дні, — О, той не знає ще, яке облудне море, Яка в твоїх очах погибель спить на дні (Зеров, Вибр., 1966, 267).
Словник української мови (СУМ-11)