облудник

ОБЛУ́ДНИК, а, ч.

Нещира, лицемірна людина.

З числа добродушних глядачів облудників вирізняє хитрість і святенницьке лицемірство (із журн.);

– Ах, ти, облуднику! – шипів голос Сташка, наче гадючий сик. – Вдаєш благородного дурня, який буцімто не знає ні світу, ні двірських каверз (Юліан Опільський).

Значення в інших словниках

1. облудник — облу́дник іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. облудник — Облуда; див. ще ЛИЦЕМІР, ОШУКАНЕЦЬ.  Словник синонімів Караванського
3. облудник — див. брехливий; звабник; фарисей  Словник синонімів Вусика
4. облудник — -а, ч. Нещира, лицемірна людина.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. облудник — ОБЛУ́ДНИК, а, ч. Нещира, лицемірна людина. Оті всякі пузатенькі демократи — облудники. Дурили й дурять просту, наївну людину (Ковінька, Кутя.., 1960, 94).  Словник української мови в 11 томах
6. облудник — ЛИЦЕМІ́Р (лицемірна, нещира людина), ДВОРУ́ШНИК, ОБЛУ́ДНИК, КРУТІ́Й, ФАРИСЕ́Й книжн., ТАРТЮ́Ф книжн., ОБЛУ́ДА розм., ЛИЦЕДІ́Й заст.; КРИВОПРИСЯ́ЖНИК (той, хто фальшиво присягав), ЄЗУЇ́Т (про особливо підступну, підлу, лицемірну людину); АКТО́Р розм.  Словник синонімів української мови
7. облудник — Облудник, -ка м. Лицемѣръ, притворщикъ.  Словник української мови Грінченка