облудник —
облу́дник іменник чоловічого роду, істота
Орфографічний словник української мови
облудник —
див. брехливий; звабник; фарисей
Словник синонімів Вусика
облудник —
-а, ч. Нещира, лицемірна людина.
Великий тлумачний словник сучасної мови
облудник —
ОБЛУ́ДНИК, а, ч. Нещира, лицемірна людина. Оті всякі пузатенькі демократи — облудники. Дурили й дурять просту, наївну людину (Ковінька, Кутя.., 1960, 94).
Словник української мови в 11 томах
облудник —
ОБЛУ́ДНИК, а, ч. Нещира, лицемірна людина. З числа добродушних глядачів облудників вирізняє хитрість і святенницьке лицемірство (із журн.); – Ах, ти, облуднику! – шипів голос Сташка, наче гадючий сик. – Вдаєш благородного дурня, який буцімто не знає ні світу, ні двірських каверз (Юліан Опільський).
Словник української мови у 20 томах
облудник —
ЛИЦЕМІ́Р (лицемірна, нещира людина), ДВОРУ́ШНИК, ОБЛУ́ДНИК, КРУТІ́Й, ФАРИСЕ́Й книжн., ТАРТЮ́Ф книжн., ОБЛУ́ДА розм., ЛИЦЕДІ́Й заст.; КРИВОПРИСЯ́ЖНИК (той, хто фальшиво присягав), ЄЗУЇ́Т (про особливо підступну, підлу, лицемірну людину); АКТО́Р розм.
Словник синонімів української мови
облудник —
Облудник, -ка м. Лицемѣръ, притворщикъ.
Словник української мови Грінченка