обляшений

ОБЛЯ́ШЕНИЙ, а, е, розм.

Дієпр. пас. до обля́шити.

Він був українець, тільки обляшений (І. Нечуй-Левицький).

Значення в інших словниках

1. обляшений — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до обляшити.  Великий тлумачний словник сучасної мови