облічувати
ОБЛІ́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ОБЛІЧИ́ТИ, лічу́, лі́чиш, док.
1. кого, що. З'ясовувати, підраховувати кількість кого-, чого-небудь.
При роздільному збиранні кукурудзи облічують окремо качани і стебла (з наук. літ.);
Є кур'єрські і є товарні [поїзди], Їм числа не облічиш, – тьма (А. Малишко);
// рідко. Визначати суму, підраховувати (гроші).
Швидко вишукувати і приводити в дію резерви зниження виробничих затрат можна лише тоді, коли ці затрати облічують, коли відомо, скільки коштує виробництво того чи іншого продукту (з газ.);
Облічувати кошти.
2. кого, розм. Навмисне чи помилково неправильно підраховуючи, недодавати що-небудь (перев. гроші); обраховувати.
Хотіла було й сина привчити [до торгівлі], та як побачила, що він .. проїжджих обміряє, і обважує, і облічує, .. так Горпина схаменулась (Г. Квітка-Основ'яненко).
Словник української мови (СУМ-20)