облічувати
ОБЛІ́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ОБЛІЧИ́ТИ, лічу́, лі́чиш, док., перех.
1. З’ясовувати, підраховувати кількість кого-, чого-небудь.
При роздільному збиранні кукурудзи облічують окремо качани і стебла (Колг. Укр., 8, 1962, 46);
Є кур’єрські і є товарні [поїзди], Їм числа не облічиш, — тьма (Мал., Звенигора, 1959, 60);
// рідко. Визначати суму, підраховувати (гроші).
Облічувати гроші.
2. розм. Навмисне чи помилково неправильно підраховуючи, недодавати що-небудь (перев. гроші); обраховувати.
Хотіла було й сина привчити [до торгівлі], та як побачила, що він.. проїжджих обміряє, і обважує, і облічує, .. так Горпина схаменулась (Кв.-Осн., II, 1956, 256).
Словник української мови (СУМ-11)