1. Словник української мови в 11 томах

облічувати

ОБЛІ́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ОБЛІЧИ́ТИ, лічу́, лі́чиш, док., перех.

1. З’ясовувати, підраховувати кількість кого-, чого-небудь.

При роздільному збиранні кукурудзи облічують окремо качани і стебла (Колг. Укр., 8, 1962, 46);

Є кур’єрські і є товарні [поїзди], Їм числа не облічиш, — тьма (Мал., Звенигора, 1959, 60);

// рідко. Визначати суму, підраховувати (гроші).

Облічувати гроші.

2. розм. Навмисне чи помилково неправильно підраховуючи, недодавати що-небудь (перев. гроші); обраховувати.

Хотіла було й сина привчити [до торгівлі], та як побачила, що він.. проїжджих обміряє, і обважує, і облічує, .. так Горпина схаменулась (Кв.-Осн., II, 1956, 256).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. облічувати — облі́чувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. облічувати — -ую, -уєш, недок., облічити, -лічу, -лічиш, док., перех. 1》 З'ясовувати, підраховувати кількість кого-, чого-небудь. || рідко. Визначати суму, підраховувати (гроші). Облічувати гроші. 2》 розм. Навмисне чи помилково неправильно підраховуючи, недодавати що-небудь (перев. гроші); обраховувати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. облічувати — ОБЛІ́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ОБЛІЧИ́ТИ, лічу́, лі́чиш, док. 1. кого, що. З'ясовувати, підраховувати кількість кого-, чого-небудь. При роздільному збиранні кукурудзи облічують окремо качани і стебла (з наук. літ. Словник української мови у 20 томах
  4. облічувати — ПІДРАХО́ВУВАТИ (рахуючи, визначати кількість чогось, підводити якісь підсумки підрахунку), ОБЧИ́СЛЮВАТИ (ОБЧИСЛЯ́ТИ), ОБРАХО́ВУВАТИ, ОБЛІ́ЧУВАТИ, ВИРАХО́ВУВАТИ, ВИЛІ́ЧУВАТИ, ПРИКИДА́ТИ (перев. Словник синонімів української мови