облічувати
облі́чувати
-ую, -уєш, недок., облічити, -лічу, -лічиш, док., перех.
1》 З'ясовувати, підраховувати кількість кого-, чого-небудь.
|| рідко. Визначати суму, підраховувати (гроші). Облічувати гроші.
2》 розм. Навмисне чи помилково неправильно підраховуючи, недодавати що-небудь (перев. гроші); обраховувати.
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- облічувати — облі́чувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- облічувати — ОБЛІ́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ОБЛІЧИ́ТИ, лічу́, лі́чиш, док., перех. 1. З’ясовувати, підраховувати кількість кого-, чого-небудь. При роздільному збиранні кукурудзи облічують окремо качани і стебла (Колг. Укр. Словник української мови в 11 томах
- облічувати — ОБЛІ́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ОБЛІЧИ́ТИ, лічу́, лі́чиш, док. 1. кого, що. З'ясовувати, підраховувати кількість кого-, чого-небудь. При роздільному збиранні кукурудзи облічують окремо качани і стебла (з наук. літ. Словник української мови у 20 томах
- облічувати — ПІДРАХО́ВУВАТИ (рахуючи, визначати кількість чогось, підводити якісь підсумки підрахунку), ОБЧИ́СЛЮВАТИ (ОБЧИСЛЯ́ТИ), ОБРАХО́ВУВАТИ, ОБЛІ́ЧУВАТИ, ВИРАХО́ВУВАТИ, ВИЛІ́ЧУВАТИ, ПРИКИДА́ТИ (перев. Словник синонімів української мови