обмеження
ОБМЕ́ЖЕННЯ, я, с.
1. Дія за знач. обме́жити 1.
Куцевич ніколи не прагнув шукань, а завжди стояв за обмеження ініціативи експериментаторів (Н. Рибак).
2. Правило, настанова, що обмежує чиї-небудь права, дії і т. ін.
– Вона б [княгиня Ольга] хотіла, щоб її купці без обмежень торгували в Константинополі (С. Скляренко);
М. Старицький працював, долаючи цензурні обмеження, борючись з нерозумінням і прямим осудом (з наук. літ.);
// Певні умови, ситуація, що обмежують які-небудь явища.
Свобода суперечлива за своєю сутністю. Природні обмеження речей і обмеження як моменти свободи – є те саме (із журн.);
Коли б не послала природа ніяких обмежень Для розпадання матерії, знай, що первісні частки .. докришились би до такого, Що вже ніщо .. Стиглого віку і сил повноти не змогло б осягнути (М. Зеров);
Для слуху не існує майже ніяких обмежень (із журн.).
Словник української мови (СУМ-20)