обмеження
ОБМЕ́ЖЕННЯ, я, с.
1. Дія за знач. обме́жити 1.
Куцевич ніколи не прагнув шукань, а завжди стояв за обмеження ініціативи експериментаторів (Рибак, Час.., 1960, 496).
2. Правило, настанова, що обмежує чиї-небудь права, дії і т. ін.
— Вона б [княгиня Ольга] хотіла, щоб її купці без обмежень торгували в Константинополі (Скл., Святослав, 1959, 208);
М. Старицький працював, долаючи цензурні обмеження, борючись з нерозумінням і прямим осудом (Рад. літ-во, 3, 1971, 42).
Словник української мови (СУМ-11)