обмежений
ОБМЕ́ЖЕНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. мин. ч. до обме́жити.
Світ колись для дикуна Був обмежений рікою (Рильський, І, 1956, 151);
От уявімо, що частки начальні тієї істоти В кількості якось обмеженій бродять по всесвіту всюди (Зеров, Вибр., 1966, 174).
2. у знач. прикм. Невеликий за розміром, обсягом, кількістю і т. ін.; незначний.
Вся поверхня лиця у Лялі являла собою невеликий трикутник, і на цій обмеженій площі.. розмістилась пара великих, довгастих зелених очей (Вільде, Повнол. діти, 1960, 12);
Кожний робітник, очевидно, педантично виконував якусь певну й обмежену частку загальної роботи (Смолич, І, 1958, 75);
Обмежені відомості;
// Примітивний за змістом.
І якими ж обмеженими і убогими є підручники з літератури для середньої школи! (Мал., Думки.., 1959, 40).
3. у знач. прикм. Який має вузький кругозір; духовно не розвинений, недалекий.
— Записано його в Орську [фортецю], де батальйоном командує майор Мєшков, людина надзвичайно обмежена і дубувата: солдафон з унтер-офіцерів (Тулуб, В степу.., 1964, 83);
Шеф ваш — людина обмежена і самозакохана (Рибак, Час.., 1960, 428);
// Який виражає духовну нерозвиненість, недалекість.
Обмежене мислення.
Словник української мови (СУМ-11)