обмежувати
ОБМЕ́ЖУВАТИ і рідко ОБМЕЖО́ВУВАТИ, ую, уєш, недок., ОБМЕ́ЖИТИ, жу, жиш, док., що.
1. Установлювати певні межі чого-небудь; зв'язувати щось обмежувальними умовами.
Бицик не обмежував своїх здібностей полюванням на сома (О. Донченко);
Обмежовувати джерела творчості зовсім не наша програма (М. Коцюбинський);
Я себе ні в чому обіженою [ображеною] не вважаю і волі моєї ні ти, ні мама не обмежили (Леся Українка);
// Бути такими межами, умовами.
Важливим фактором, який обмежує існування патогенних бактерій в ґрунті, є вищі рослини (з наук. літ.);
Низька границя міцності обмежує використання чистого алюмінію (з навч. літ.);
// Не допускати поширення чого-небудь; локалізувати.
Нагідки мають властивість обмежувати запалення (з наук. літ.).
2. Бути межею чого-небудь; відділяти, відгороджувати щось від чого-небудь у просторі.
Дністер .. обмежує район Українських Карпат з північного сходу (з наук.-попул. літ.);
З півдня Лівобережжя обмежовує Донецький кряж (з наук. літ.);
Хоч кожна з речей обмежує іншу, – (Гори межу покладають повітрю, повітря ж – узгір'ям, Смуги землі обтинають моря, а вода – суходоли), Але ж нічого нема, що могло би обмежити всесвіт (М. Зеров).
ОБМЕЖУВА́ТИ див. обмежо́вувати¹.
Словник української мови (СУМ-20)