обмежуватися
ОБМЕ́ЖУВАТИСЯ і рідко ОБМЕЖО́ВУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., ОБМЕ́ЖИТИСЯ, жуся, жишся, док.
1. Задовольнятися в своїх діях чим-небудь недостатнім, незначним.
Марійка ніколи тепер не обмежувалася засвоєнням матеріалу за підручником (О. Донченко);
Цієї осені Катерина .. розпорядилася обмежитись невеликим прибиранням кімнат, не виносячи з дому меблів (Ірина Вільде);
Тася не вгадала – Сачко не приїхав за нею, він обмежився надісланим по пошті листом (Л. Дмитерко).
2. Не виходити за межі чого-небудь; залишатися у вузьких, незначних межах.
Не обмежуючись зображенням лише державної і воєнної діяльності Богдана Хмельницького, письменник [П. Панч] прагне інтимізувати образ (з наук. літ.);
Роль держави мала б обмежуватися питаннями оборони, юриспруденції та загальних положень громадського порядку (із журн.);
Можливість вибору і відбору для вираження подібних чи еквівалентних функцій [особового значення] обмежується відповідним структурним типом конструкції (з наук. літ.).
3. тільки недок. Пас. до обме́жувати і обмежо́вувати².
На півдні Причорноморська западина обмежовується узбережжям Чорного моря (з наук. літ.).
ОБМЕЖУВА́ТИСЯ див. обмежо́вуватися¹.
Словник української мови (СУМ-20)