обметиця

ОБМЕ́ТИЦЯ¹, і, ж., розм.

Рештки борошна, які обмітають з млинового каменя, а також борошняний пил, що осідає у млині.

Під припічком, долі, Да там куца собака обметницю їла (з народної пісні);

Новий хазяїн .. наш дає донесхочу пійла з обметиці та висівок (І. Нечуй-Левицький);

* Образно. Це був звичайний кінець – сльози й сльози, .. вічний плач, що їй не жити по-людськи, що вона якась обметниця (М. Грушевський).

ОБМЕ́ТИЦЯ², і, ж.

Вид вишивки.

Значення в інших словниках

1. обметиця — обме́тиця 1 іменник жіночого роду рештки борошна розм. обме́тиця 2 іменник жіночого роду вид вишивки  Орфографічний словник української мови
2. обметиця — див. залишок  Словник синонімів Вусика
3. обметиця — -і, ж., розм. Рештки борошна, що їх обмітають із млинового каменя, а також борошняний пил, що осідає у млині.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. обметиця — ОБМЕ́ТИЦЯ, і, ж., розм. Рештки борошна, які обмітають з млинового каменя, а також борошняний пил, що осідає у млині. Новий хазяїн.. наш дає донесхочу пійла з обметиці та висівок (Н.-Лев., III, 1956, 298). ◊ Ухопи́в, як соба́ка обме́тиці — зазнав невдачі.  Словник української мови в 11 томах
5. обметиця — Обме́тиця, -ці, -цею  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. обметиця — Обметиця, -ці ж. 1) Остатки муки на жерновахъ и ящикѣ, покрывающемъ ихъ, обыкновенно обметаемые. ухопив як собака обме́тиці. Потерпѣлъ неудачу. Ном. № 12156. 2) Родъ вышивки. Шух. I. 155, 156.  Словник української мови Грінченка