обмірковувати
ОБМІРКО́ВУВАТИ, ую, уєш, недок., ОБМІРКУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док., що.
1. Те саме, що обду́мувати.
Вона .. пройшлася по покою, немов обмірковуючи щось, а потім знов стала переді мною (І. Франко);
До самого Києва Захар не переставав обмірковувати свою зустріч з Людмилою (Іван Ле);
Була ся наймичка людина розсудливая: все обміркує, усе виважить (Марко Вовчок).
2. Детально розглядати, розбирати що-небудь, обмінюючись думками, враженнями і т. ін.
Коло крамниці гурток людей – гаряче обмірковують справу (С. Васильченко);
Нестор Морозенко обмірковував з батьком Богданом, що зволить він сказати Вишневецькому (з легенди);
На .. зборах обміркували найважливіші питання бойової та агітаційної роботи (М. Стельмах).
Словник української мови (СУМ-20)