обнімати
ОБНІМА́ТИ, аю, аєш, недок., ОБНЯ́ТИ, німу́, ні́меш, док., кого, що.
Те саме, що обійма́ти.
Лимар кичку зашиває, Мене горне, обнімає, Молоденьку (Т. Шевченко);
Ярослава раптом обняла Люду й голосно заспівала (Л. Дмитерко);
Він знову не міг заснути і лежав, обнявши подушку (І. Сенченко);
Як вони підводили Романа до пожежі, то вже всю клуню обнімав огонь (Б. Грінченко);
Мої очі, мій мозок жадібно ловлять усі деталі страшного моменту .. І те велике ліжко з маленьким тілом і несміливе світло раннього ранку, що обняло сіру ще хату... (М. Коцюбинський);
Катрю обняла якась радість божевільна (Марко Вовчок);
Мені здається, що тут більше причинилася моя вдача, те гаряче бажання – обняти цілий круг людських інтересів (І. Франко);
Пан Славко був готовий виконати свою постанову й обняти посаду урядника при касі (Л. Мартович).
Словник української мови (СУМ-20)