обнімати —
ОБНІМА́ТИ, аю, аєш, недок., ОБНЯ́ТИ, німу́, ні́меш, док., перех. Те саме, що обійма́ти. Лимар кичку зашиває, Мене горне, обнімає, Молоденьку (Шевч., II, 1953, 140); Ярослава раптом обняла Люду й голосно заспівала (Дмит.
Словник української мови в 11 томах
обнімати —
ОБНІМА́ТИ, аю, аєш, недок., ОБНЯ́ТИ, німу́, ні́меш, док., кого, що. Те саме, що обійма́ти. Лимар кичку зашиває, Мене горне, обнімає, Молоденьку (Т. Шевченко); Ярослава раптом обняла Люду й голосно заспівала (Л.
Словник української мови у 20 томах
обнімати —
обійма́ти (обніма́ти) / обійня́ти (обня́ти) по́глядом (о́ком, очи́ма і т. ін.) кого, рідше що, перев. яким (якими). 1. Оглядати кого-, що-небудь, дивитися на когось, на щось, виявляючи почуття симпатії, любові, ніжності і т. ін.
Фразеологічний словник української мови
обнімати —
МІСТИ́ТИ (мати в собі, в своєму складі), ВКЛЮЧА́ТИ, ОБІЙМА́ТИ (ОБНІМА́ТИ), ОХО́ПЛЮВАТИ, ХОВА́ТИ (щось зовні непомітне). — Док.: вмісти́ти (умісти́ти), включи́ти, обійня́ти, обня́ти, охопи́ти. Тут була хороша руда, яка містила в собі багато заліза (Д.
Словник синонімів української мови