обов'язок
ОБО́В'ЯЗОК, зку, ч.
Те, чого треба беззастережно дотримуватися, що слід безвідмовно виконувати відповідно до вимог суспільства або виходячи з власного сумління.
Яко син селянина, вигодуваний твердим мужицьким хлібом, я почував себе до обов'язку віддати працю свого життя .. простому народові (І. Франко);
Обов'язок кожного моряка допомогти іншому морякові, який терпить у морі лихо (В. Кучер);
// перев. мн. Певний обсяг роботи, сукупність справ, межі відповідальності і т. ін., що визначаються відповідним званням, посадою, родинним станом тощо.
Тепер він вже мав обов'язки – його посилали пасти корови (М. Коцюбинський);
Старшина Багіров тим часом виконував обов'язки командира взводу, а потай мріяв, що йому дадуть штурмову групу (О. Гончар).
Словник української мови (СУМ-20)