обов'язок —
Обов'язку пошукати собі: пошукати собі служби, праці [III]
Словник з творів Івана Франка
обов'язок —
обо́в'язок іменник чоловічого роду
Орфографічний словник української мови
обов'язок —
Повинність, ур. місія, ок. обов'язь.
Словник синонімів Караванського
обов'язок —
-зку, ч. Те, чого треба беззастережно дотримуватися, що слід безвідмовно виконувати відповідно до вимог суспільства або виходячи з власного сумління. || перев. мн. Певний обсяг роботи, сукупність справ, межі відповідальності і т. ін.
Великий тлумачний словник сучасної мови
обов'язок —
хохл. (обязаность) повинність
Словник чужослів Павло Штепа
обов'язок —
ОБО́В'ЯЗОК, зку, ч. Те, чого треба беззастережно дотримуватися, що слід безвідмовно виконувати відповідно до вимог суспільства або виходячи з власного сумління.
Словник української мови у 20 томах
обов'язок —
Господь ніколи не накладає обов’язків без призначення. Бог знаєу що робить.
Приповідки або українсько-народня філософія
обов'язок —
ОБОВ'ЯЗОК — одна з основних категорій етики і моральної свідомості; моральне зобов'язання окремого індивіда, групи осіб, класу, народу та ін., що постає для них як конкретне практичне завдання.
Філософський енциклопедичний словник
обов'язок —
ОБОВ'ЯЗОК (те, що треба беззастережно виконувати відповідно до вимог суспільства або з власного сумління), ПОВИ́ННІСТЬ розм., ПРИНУ́КА розм., ДОВГ розм., ВІДБУ́ЧА заст.
Словник синонімів української мови
обов'язок —
Обов'язок, -зку м. Обязательство; обязанность, долгъ.
Словник української мови Грінченка