обоз
ОБО́З, у, ч.
1. Те саме, що ва́лка.
У Київ Гузь повертався не сам, а з обозом у десятеро саней (Ф. Бурлака);
Цього дня приїхали [залужани] за пшеницею цілим обозом (Григорій Тютюнник).
2. військ. Транспортні засоби у військах, призначені для перевезення боєприпасів, продовольства і т. ін.
Яремі дали коня Зайвого з обозу (Т. Шевченко);
Знімалася наша піхота..; обози, вирвавшись на шляхи, посунули до висоти (О. Гончар);
Ворожі полки й дивізії кидали бойове спорядження, обози і тилові служби (Ю. Бедзик).
3. заст. Табір.
В обозі Турна тихо стало .. Враги Троянські почивали (І. Котляревський);
Козаки вже не вміщалися в Січі і цілими куренями ставали обозом за палісадом (П. Панч);
* У порівн. Наступить косовиця, то неначе обозом стоїмо в степу (О. Стороженко).
Словник української мови (СУМ-20)