оболоня
ОБОЛО́НЯ, і, ж.
1. Те саме, що оболо́нь.
Веслом озвалась оболоня, Кругами плесо б'є живе (М. Стельмах).
2. заст. Шибка.
Як глянула Маріяна У вікно в оболоню, – Стоять тії козаченьки З кіллям кругом двору (з думи).
Словник української мови (СУМ-20)