оборонятися
ОБОРОНЯ́ТИСЯ, я́юся, я́єшся, недок., ОБОРОНИ́ТИСЯ, роню́ся, ро́нишся, док.
1. Захищатися, боронитися від замаху, нападу, удару і т. ін.; відбиватися.
Кажани пішли черкатись: Так їх хмарою й летить... Гриць, було, оборонятись, Далі плюнув та й мовчить! (Я. Щоголів);
На дорозі з усіх сил оборонявся від собаки якийсь незнайомець (В. Гжицький);
Близнята рвонули до себе рожни, вихопили їх, підняли на Матвія, а він навіть арапника не підняв, щоб оборонитися (М. Стельмах);
// Відстоювати себе; давати відсіч кому-небудь (у розмові, суперечці і т. ін.).
– А які ж бо ви... нехай Бог сохранить, – оборонявся наляканий Іван од наступаючої на нього Соломії (М. Коцюбинський);
Інша на їхнім місці оборонялась би, а Ганна Антонівна тільки ручкою махнуть (Ю. Яновський);
// Оберігатися, рятуватися від чого-небудь небажаного, неприємного.
Тільки й обороняється Марина од нелюба думкою про милого (І. Нечуй-Левицький);
Вона .. пішла вниз стежкою між деревами, часом піднімаючи вгору білу тонку руку, щоб оборонитися від галуззя, не видного в темряві (Л. Первомайський).
2. Відбивати наступ, атаки противника під час воєнних дій.
Ворог шалено оборонявся в набережному районі (О. Гончар);
– Я точно знаю, що в тих, що наступають, жертв завжди більше, ніж у тих, що обороняються (Григорій Тютюнник).
3. тільки недок. Пас. до обороня́ти.
Словник української мови (СУМ-20)