обороняти
ОБОРОНЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., ОБОРОНИ́ТИ, роню́, ро́ниш, док., кого.
1. Захищати, боронити кого-небудь від нападу, замаху, удару і т. ін.
Лаврін з матір'ю кинувся обороняти старого батька і заступив його собою (І. Нечуй-Левицький);
А москаль так і трощить палицею!.. Та вже панич, спасибі йому, оборонив (О. Стороженко);
// Не давати кривдити кого-небудь; заступатися за когось.
Не захотіла, щоб він її проводив через село і від сміху оборонив (Г. Квітка-Основ'яненко);
[Зося:] Гнат мене любить, він мене оборонить (І. Франко);
// кого, що. Оберігати, рятувати від чого-небудь шкідливого, небажаного.
Ліг і я .. і од холоду закутавсь у свою кожушину. Спасибі їй! Хоч вона обороняє моє немощне тіло од холоду (Панас Мирний);
В травні він деревам Від гусені обороняв листки (М. Рильський);
Я дам тобі притулок затишний, Обороню від лютої негоди (Леся Українка);
– Михайле-архангеле, поможи мені, грішній рабі, оборонити цих дітей нерозумних від потопу і трусу, від марної смерті (М. Стельмах).
2. що. Захищати зі зброєю в руках від ворожого нападу, навали.
Нашу землю оборонять славнії богатирі! (П. Тичина);
Вітчизну свою оборонить солдат! (І. Нехода);
// Не давати на поталу, відстоювати чиї-небудь права, інтереси, гідність і т. ін.
[Д. Жуан:] Ох, донно Анно, та невже потрібні і вам оті мізерні огорожі, що нібито обороняти мають жіночу гідність? (Леся Українка);
Дух цих диких, ялових, голих скель .. обняв душі покривджених, і вони йшли обороняти свою честь і своє право (М. Коцюбинський).
3. кого, тільки недок., юр. Відстоювати інтереси обвинувачуваного під час судового процесу.
[Леся:] Він відмовився обороняти на суді одного мого знайомого (Л. Смілянський).
Словник української мови (СУМ-20)