оборудка
ОБОРУ́ДКА, и, ж., розм.
Сумнівна (перев. незаконна) угода; афера, махінація.
– Ви що хочете, щоб я одну суму записував у договір, а іншу виплачував вашому синові..? Я ще, прошу я вас, не впав з третього поверху головою, щоб іти на такі оборудки! (Ірина Вільде);
Мільйонер Бінн провів оборудку, яку парижани в один голос прирівняли до злодійства. .. Він купив примітну паризьку пам'ятку – ресторан Ейфелевої вежі. Розібраний на 11 тисяч частин ресторан відтарабанили в США (із журн.).
Словник української мови (СУМ-20)