оборудка —
обору́дка іменник жіночого роду рідко
Орфографічний словник української мови
оборудка —
-и, ж., зах. Сумнівна (перев. незаконна) угода; афера, махінація.
Великий тлумачний словник сучасної мови
оборудка —
ОБОРУ́ДКА, и, ж., розм., рідко. Сумнівна (перев. незаконна) угода; афера, махінація. — Ви що хочете, щоб я одну суму записував у договір, а іншу виплачував вашому синові..? Я ще, прошу я вас, не впав з третього поверху головою, щоб іти на такі оборудки! (Вільде, Сестри.., 1958, 152).
Словник української мови в 11 томах
оборудка —
ОБОРУ́ДКА, и, ж., розм. Сумнівна (перев. незаконна) угода; афера, махінація. – Ви що хочете, щоб я одну суму записував у договір, а іншу виплачував вашому синові..? Я ще, прошу я вас, не впав з третього поверху головою, щоб іти на такі оборудки!...
Словник української мови у 20 томах