оборудувати

ОБОРУ́ДУВАТИ, ую, уєш, недок. і док., розм., рідко.

1. що. Залагоджувати, впорядковувати що-небудь, досягаючи бажаних результатів.

Умент оборудував діло Назарко. І півня продала [Варка] і навіть торбинку на його позичила (Марко Вовчок);

Перегодом напишу Вам.., і тоді оборудуєм фінансову справу (В. Самійленко).

2. Розміщувати, влаштовувати.

От же й вийшло негаразд: я поїхав свою сім'ю оборудувати на дачі, а Ви в Полтаву (Панас Мирний).

Значення в інших словниках

1. оборудувати — обору́дувати дієслово недоконаного і доконаного виду впорядковувати; розміщувати розм.,рідко  Орфографічний словник української мови
2. оборудувати — -ую, -уєш, недок. і док., перех., розм., рідко. 1》 Уладнувати, впорядковувати що-небудь, досягаючи бажаних результатів. 2》 Розміщувати, влаштовувати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. оборудувати — Лагодити, злагоджувати, злагодити, позлагоджувати, налагоджувати, облагоджувати, облагодити, пооблагоджувати, улагоджувати, улагодити, повлагоджувати, ладнати, виладнувати, виладнати, повиладнувати, наладнувати, наладнати, поналаднувати, обладнувати...  Словник чужослів Павло Штепа
4. оборудувати — ОБОРУ́ДУВАТИ, ую, уєш, недок. і док., перех., розм., рідко. 1. Уладнувати, впорядковувати що-небудь, досягаючи бажаних результатів. Умент оборудував діло Назарко.  Словник української мови в 11 томах