оборудувати
ОБОРУ́ДУВАТИ, ую, уєш, недок. і док., перех., розм., рідко.
1. Уладнувати, впорядковувати що-небудь, досягаючи бажаних результатів.
Умент оборудував діло Назарко. І півня продала [Варка] і навіть торбинку на його позичила (Вовчок, VI, 1956, 294);
Перегодом напишу Вам.., і тоді оборудуєм фінансову справу (Сам., II, 1958, 477).
2. Розміщувати, влаштовувати.
От же й вийшло негаразд: я поїхав свою сім’ю оборудувати на дачі, а Ви в Полтаву (Мирний, V, 1955, 400).
Словник української мови (СУМ-11)