оборудувати
ОБОРУ́ДУВАТИ, ую, уєш, недок. і док., перех., розм., рідко.
1. Уладнувати, впорядковувати що-небудь, досягаючи бажаних результатів.
Умент оборудував діло Назарко. І півня продала [Варка] і навіть торбинку на його позичила (Вовчок, VI, 1956, 294);
Перегодом напишу Вам.., і тоді оборудуєм фінансову справу (Сам., II, 1958, 477).
2. Розміщувати, влаштовувати.
От же й вийшло негаразд: я поїхав свою сім’ю оборудувати на дачі, а Ви в Полтаву (Мирний, V, 1955, 400).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- оборудувати — обору́дувати дієслово недоконаного і доконаного виду впорядковувати; розміщувати розм.,рідко Орфографічний словник української мови
- оборудувати — -ую, -уєш, недок. і док., перех., розм., рідко. 1》 Уладнувати, впорядковувати що-небудь, досягаючи бажаних результатів. 2》 Розміщувати, влаштовувати. Великий тлумачний словник сучасної мови
- оборудувати — Лагодити, злагоджувати, злагодити, позлагоджувати, налагоджувати, облагоджувати, облагодити, пооблагоджувати, улагоджувати, улагодити, повлагоджувати, ладнати, виладнувати, виладнати, повиладнувати, наладнувати, наладнати, поналаднувати, обладнувати... Словник чужослів Павло Штепа
- оборудувати — ОБОРУ́ДУВАТИ, ую, уєш, недок. і док., розм., рідко. 1. що. Залагоджувати, впорядковувати що-небудь, досягаючи бажаних результатів. Умент оборудував діло Назарко. Словник української мови у 20 томах