обочинка

ОБО́ЧИНКА, и, ж.

Зменш. до обо́чина.

* Образно. Кожний поет повинен мати в літературі свій шлях, свою стежку або хоч стежечку, хай навіть невеличку обочинку біля великого шляху, але все-таки свою (з наук. літ.).

Значення в інших словниках

1. обочинка — обо́чинка іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. обочинка — -и, ж. Зменш. до обочина.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. обочинка — ОБО́ЧИНКА, и, ж. Зменш. до обо́чина. *Образно. Кожний поет повинен мати в літературі свій шлях, свою стежку або хоч стежечку, хай навіть невеличку обочинку біля великого шляху, але все-таки свою (Деякі пит. поет. майстерн., 1956, 195).  Словник української мови в 11 томах