обочинка

ОБО́ЧИНКА, и, ж. Зменш. до обо́чина.

*Образно. Кожний поет повинен мати в літературі свій шлях, свою стежку або хоч стежечку, хай навіть невеличку обочинку біля великого шляху, але все-таки свою (Деякі пит. поет. майстерн., 1956, 195).

Значення в інших словниках

1. обочинка — обо́чинка іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. обочинка — -и, ж. Зменш. до обочина.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. обочинка — ОБО́ЧИНКА, и, ж. Зменш. до обо́чина. * Образно. Кожний поет повинен мати в літературі свій шлях, свою стежку або хоч стежечку, хай навіть невеличку обочинку біля великого шляху, але все-таки свою (з наук. літ.).  Словник української мови у 20 томах