обочинка
ОБО́ЧИНКА, и, ж. Зменш. до обо́чина.
*Образно. Кожний поет повинен мати в літературі свій шлях, свою стежку або хоч стежечку, хай навіть невеличку обочинку біля великого шляху, але все-таки свою (Деякі пит. поет. майстерн., 1956, 195).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- обочинка — обо́чинка іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- обочинка — -и, ж. Зменш. до обочина. Великий тлумачний словник сучасної мови
- обочинка — ОБО́ЧИНКА, и, ж. Зменш. до обо́чина. * Образно. Кожний поет повинен мати в літературі свій шлях, свою стежку або хоч стежечку, хай навіть невеличку обочинку біля великого шляху, але все-таки свою (з наук. літ.). Словник української мови у 20 томах