обпалений
ОБПА́ЛЕНИЙ, а, е.
Дієпр. пас. до обпали́ти.
Чорний ворон кричав на верхівці обпаленої блискавкою сосни (О. Донченко);
На броню танка .. піднявся .. воїн з відкритим, обпаленим сонцем обличчям (С. Чорнобривець);
Згубивши все, вона придбала одне: непохитну, обпалену горем людську душу (Л. Первомайський);
// у знач. прикм.
З її вікон вид недалекий Гора спиняла обпале́на (І. Франко);
В другому кінці вагона дедалі голосніше стогнав обпалений танкіст (О. Гончар);
// обпа́лено, безос. пред.
Земля, зчорнілі ниви, переліски, .. – усе обпалено гарячим сонцем (з наук. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)