обпалений
ОБПА́ЛЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до обпали́ти.
Чорний ворон кричав на верхівці обпаленої блискавкою сосни (Донч., III, 1956, 110);
На броню танка.. піднявся радянський воїн з відкритим, обпаленим сонцем обличчям (Чорн., Визвол. земля, 1959, 139);
Згубивши все, вона придбала одне: непохитну, обпалену горем людську душу (Перв., Невигадане життя, 1958, 175);
// У знач. прикм.
З її вікон вид недалекий Гора спиняла обпале́на (Фр., X, 1954, 186);
В другому кінці вагона дедалі голосніше стогнав обпалений танкіст (Гончар, III, 1959, 178);
// обпа́лено, безос. присудк. сл.
Усе обпалено гарячим сонцем.
Словник української мови (СУМ-11)