обпадати
ОБПАДА́ТИ¹, а́є, недок., ОБПА́СТИ, аде́, док. Те саме, що опада́ти¹.
Все перед тобою в’яло й умирало: Сонцем не пригріте листя обпадало (Щог., Поезії, 1958, 215);
Над будинком тоскно обпадало кленове листя (Мик., II, 1957, 206);
І в бідну хату раз я заблукав; стареньку стріху мох укрив зелений, .. обпала глина з понадгнилих стін, крізь шпари вітер провівав студений (Фр., XIII, 1954, 52).
ОБПАДА́ТИ², а́є, недок., ОБПА́СТИ, аде́, док., перех. і без додатка, рідко. Те саме, що опада́ти².
Собаки обпали робітників, сікалися до ніг та піднімали страшенний галас на ціле село (Коцюб., І, 1955, 205);
Авжеж, хай прибуде з своїм продзагоном Максим в Крутоярівку певного дня. А Струк обпаде уночі його сонним — І з цього широке почне повстання (Перв., II, 1958, 377).
◊ Обпа́сти мо́крим рядно́м див. рядно́.
Словник української мови (СУМ-11)