обоєчко
ОБО́ЄЧКО, невідм., числ., збірн. Зменш.-пестл. до обо́є.
Зоя Жмут добра газдиня.. І худоба в неї не була найгіршої породи, й коні, й поля обоєчко з Павлом доробилися (Коб., III, 1956, 466).
Словник української мови (СУМ-11)ОБО́ЄЧКО, невідм., числ., збірн. Зменш.-пестл. до обо́є.
Зоя Жмут добра газдиня.. І худоба в неї не була найгіршої породи, й коні, й поля обоєчко з Павлом доробилися (Коб., III, 1956, 466).
Словник української мови (СУМ-11)