обоєчко

обо́єчко

невідм., числ. кільк., збірн.

Зменш.-пестл. до обоє.

Значення в інших словниках

1. обоєчко — обо́єчко числівник кількісний  Орфографічний словник української мови
2. обоєчко — ОБО́ЄЧКО, невідм., числ., збірн. Зменш.-пестл. до обо́є. Зоя Жмут добра газдиня.. І худоба в неї не була найгіршої породи, й коні, й поля обоєчко з Павлом доробилися (Коб., III, 1956, 466).  Словник української мови в 11 томах
3. обоєчко — ОБО́ЄЧКО, невідм., числ., збірн. Пестл. до обо́є. Зоя Жмут добра ґаздиня .. І худоба в неї не була найгіршої породи, й коні, й поля обоєчко з Павлом доробилися (О. Кобилянська).  Словник української мови у 20 томах
4. обоєчко — ДВО́Є, ДВІ́ЙКО (ДВО́ЙКО) розм.; ОБО́Є, ОБО́ЙКО розм., ОБО́ЄЧКО розм. (на означення двох названих або відомих осіб, предметів різної статі, роду). Був собі дід та баба.. Удвох собі на хуторі жили, Як діточок двоє, — Усюди обоє (Т.  Словник синонімів української мови