обпиратися
ОБПИРА́ТИСЯ¹, а́юся, а́єшся, недок., ОБПЕ́РТИСЯ, ОБІПЕ́РТИСЯ, обіпру́ся, обіпре́шся, док., на що, об що.
Прихилятися до кого-, чого-небудь, налягати на когось, щось, переносячи на нього частину ваги свого тіла.
Москалі мовчки, посхилявши голови і обпираючись на свої патериці, ішли, важко дишучи (Панас Мирний);
Вона повертається до свого столу й обпирається руками на спинку високого дубового стільця (В. Кучер);
Обперся [співак] плечима об стіну, забрав на свій жакет усе вапно (Л. Мартович);
Спочинь! На заступ вірний обіпрись І слухай, і дивись, і не дивуйся (М. Рильський);
* Образно. Місяць вийшов, обіперся об стару гіллясту грушу (Л. Первомайський);
// чим. Використовувати що-небудь як опору; упиратися.
Три словаки сіли на човни. Два обпирались об дно палицями, третій трубив у мідну трубу (І. Нечуй-Левицький);
Вона відкрила очі і побачила, що поранений підвівся і, обпершись руками об лаву, озирається навколо (Григорій Тютюнник);
Теодосій обіперся обома ногами і рвонув до себе кільце (А. Хижняк).
ОБПИРА́ТИСЯ², а́юся, а́єшся, недок., ОБІПРА́ТИСЯ, обперу́ся, обпере́шся, док., розм.
Прати собі все необхідне.
Рідко яка з жінок або дівок користувалася вільним часом, щоб обіпратися, облататися (Л. Яновська).
Словник української мови (СУМ-20)